Історія хімії

В даний час хімія стала не тільки однією з найважливіших областей людського знання, але і полем практичної діяльності багатьох людей – вчених, інженерів, робітників та ін Без хімії неможливе життя сучасного суспільства. Вона відіграє ключову роль у забезпеченні людей продовольством, одягом, енергією, тисячами найрізноманітніших речовин, багатьох з яких просто немає в природі.

Історія виникнення хімії ділиться на кілька етапів, починаючи від стародавнього світу і до сьогодення.

Хімія – це одна з природничих наук, т. е. наук про навколишній світ, природу і явища, що відбуваються в ній, перетворення речовин. Ще в давнину людина помітила, що речовини здатні змінюватися, перетворюватися в інші, що володіють новими властивостями.

Вогнище стало першою хімічною лабораторією людини. Після випалу глини у вогні вона ставала міцною, з неї можна було робити нехитрий посуд. На вогні людина навчилася готувати їжу з м'яса тварин, плодів рослинного світу. Тут же людина випадково отримала перші метали – мідь, олово, свинець, а також скляні вироби із, здавалося б, звичайних каменів.

Так з'явилися перші, як ми зараз говоримо, хімічні ремесла – гончарство і металургія. Приблизно 7000 років тому людина навчилася виплавляти мідь і робити з неї різні вироби – знаряддя праці, предмети домашнього вжитку, зброю. Цей період в історії стародавньої цивілізації отримав назву мідний вік.

До 4000 р. до н.е. почався новий етап в історії виникнення хімії, люди навчилися виплавляти бронзу – сплав міді з оловом, який був набагато більш твердим, ніж мідь. Бронза ж відразу стала використовуватися для виготовлення мечів, наконечників стріл і списів, щитів. Настав бронзовий вік.

В останнє тисячоліття до нової ери людина опанувала способом одержання заліза з руд. Це стало поворотним моментом в історії металургії, і в історії суспільства. Так настав час залізного століття, який насправді тривав багато сотень років.

В ті давні часи люди могли отримувати не тільки метали. Скло фаянс, мінеральні і рослинні фарби, чорнило, косметика і лікарські препарати – ось далеко не повний перелік виробів, які міг виготовити людина вже тоді з допомогою різних хімічних перетворень.

На рубежі старої і нової ери зародилося і саме поняття «хімія». Є кілька версій прояви цього терміна. За однією з них це пов'язано з древньою назвою Єгипту «Хем» і похідним від нього «хемі» — єгипетське мистецтво. За іншою версією вважається, що слово «химейя» — виділення соків, а потім і плавки металів, походить від давньогрецького «химос», тобто сік, лиття.

У середині першого тисячоліття нової ери, після падіння Стародавнього Риму, центр цивілізації перемістився на Близький Схід. Саме там араби перетворили слово «химейя» в «алхімія». Під цим словом розуміли всі знання, пов'язані з перетворенням речовин як практичні, так і теоретичні.

А головною теоретичною ідеєю алхімії протягом майже півтори тисячі років було перетворення неблагородних металів у благородні (золото і срібло) під дією так званого філософського каменю. За допомогою цього міфічного «еліксиру» сподівалися також вилікувати всі хвороби і навіть зробити людину безсмертною. Послідовників цієї ідеї на арабському Сході, а потім і в Європі стали називати алхіміками. Алхіміками були практично всі вчені середньовіччя, ченці, лікарі і навіть королі.

Всі їх зусилля отримати дешеве золото виявилися, звичайно, безплідними. Однак цілий ряд практичних досягнень як алхіміків, так і ремісників-практиків залишив помітний слід в історії виникнення хімії. Було отримано багато нових речовин, насамперед найважливіші кислоти (сірчана, соляна, азотна), винайдені різні прилади і пристосування, які з тих пір стали широко використовуватися в хімії.

Хімія поступово ставала все більш практичною областю діяльності, основним завданням якої ставало задоволення зростаючих потреб суспільства: отримання металів з руд, пороху, скла, фарб, мила і багатьох інших, не менш необхідних для життя речовин. З'явилися перші книги з практичним способам отримання металів, обробки різних речовин. Пошук еліксиру довголіття призвів до розвитку медичного напряму – иатрохимии, яка з початку XVI ст. стала основним видом діяльності хіміків, поступово замінюючи колишні спроби отримання благородних металів з неблагородних.

В алхімію все більше і більше проникало наукове початок, бажання дізнатися елементарну природу речовин, причини їх здатності перетворюватися в інші речовини. Вчені намагалися дати розумні пояснення таким найважливішим для практики процесів, як горіння, відновлення металів з руд та окислення металів.

В роботі англійського хіміка і фізика Роберта Бойля було вперше дано наукове визначення поняття хімічний елемент, належить початок хімічному аналізу. Експериментальні дослідження Бойля стали початком хімії як справжньої науки. Саме Бойль відкинув від назви «алхімія» приставку «ал», тим самим як би відкривши новий період в житті історії виникнення хімії.

Перетворення хімії в справжню науку у XVIII ст. сприяли багато вчених, у тому числі російський вчений Ломоносов М. В. і французький – А. Лавуазьє. На основі численних дослідів по вивченню процесів горіння і окислення металів вони незалежно один від одного прийшли до формулювання одного з найважливіших законів хімії – закону збереження маси речовин при хімічних реакціях.

У XVIII ст. було відкрито багато нових елементів, у тому числі кисень, водень, азот. Було доведено, що повітря є сумішшю газів, а вода – складною речовиною.

На початку ХІХ ст. англійський вчений Д. Дальтон заклав основи хімічної атомістики, склав першу таблицю атомних ваг, а італієць А. Авогардо ввів в ужиток поняття молекула. Атомно-молекулярне вчення стало основною хімічною теорією. Особливо велика роль у її розвиток на початку XIX ст. належить виднейшему шведському хіміку Я. Берцелиусу. На основі теорії Дальтона він здійснив реформу хімії: розробив систему символів елементів, за допомогою яких стали записувати формули і рівняння. Він побудував шкалу атомних мас, близьку до сучасної, ввів в ужиток безліч термінів і понять, які ми використовуємо і зараз.

У середині XIX ст. російський учений А. М. Бутлеров заклав основи теорії будови органічних сполук. У 1869 р. інший російський вчений Д. І. Менделєєв відкрив періодичний закон хімічних елементів. Ці дві наукові ідеї разом з атомно-молекулярним вченням стали основою сучасної хімії.

Хімія ставала такою великою наукою, що розділилася на окремі гілки, такі, як органічна, неорганічна, аналітична хімія, а пізніше – фізична хімія, біохімія, агрохімія, хімія твердого тіла, ін.                                               

Хімія – це наука, яка постійно змінює навколишній світ. Разом з іншими природничими науками вона допомагає глибше пізнати таємниці природи і закони її розвитку, зробити життя на Землі краще для кожної людини.